Аутро (Лю)

Давить, давить, щось всередині так давить
Стінки мого шлунку обмиває льодяна вчорашня кава
Мої долоні мають, аромат твого волосся
Люди кажуть. Я не чую, що говорять як не просять

Я чую шум за вікном, там любовний моветон
А мої стіни чули твого тембру ніжний тон
В повітрі до сих пір відлуння нашого прощання
Така мінорна сцена вперше, та не востаннє

Люблю тебе
Кажу лише тепер
Люблю лише тебе
Допоки світ не вмер